ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ:

 «ПОДОРОЖ З ДІТЬМИ ЩО ПОКЛАСТИ В АПТЕЧКУ»

Путешествие с детьми: что положить в аптечку

 Несмотря на то, что за рубеж мы выезжаем с медицинской страховкой, никогда не знаешь, как сложится ситуация. В этом случае, проще иметь под рукой собственные средства  для оказания медицинской помощи. Собираю аптечку в первую очередь нужно положить те лекарственные средства, которые взрослый член семьи или ребенок  ввиду болезни принимают постоянно. Взять необходимо, даже если заболевание находится в стадии ремиссии. В остальных случаях, постараться иметь при себе:

Средства от жара и боли

 Болезненное состояние у детей часто сопровождается повышением температуры. Неплохо бы иметь в аптечке градусник в специальном футляре. Это избавит вас от  волнений: давать жаропонижающее или нет? Лекарства можно брать с собой в виде капель, сиропов, таблеток и свечей. Многие жаропонижающие препараты снимают также боль.  Поэтому   в выборе препарата перед поездкой лучше посоветоваться с лечащим врачом.

Травмы

 Малыши - вечные непоседы. Не так прыгнул,  споткнулся, упал. В  результате: ушибы, кровоподтеки,  царапины, ссадины, раны. Первую помощь можете оказать и вы. Достаточно иметь в аптечке бактерицидный пластырь, стерильные салфетки, бинты или перевязочный пакет, вату, ножницы, набор антисептики и средства для устранения отека и кровоподтека. Солнцезащитные средства с высоким уровнем УФ-защиты спасут вашего ребенка от солнечного ожога. Но если все-таки кожа пострадала, то  пораженную часть нужно поместить в холодную воду, а только после охлаждения обработать рану специальным спреем или мазью. После оказания первой помощи лучше воспользоваться  медицинской  страховкой и показать  ребенка врачу.

Желудок, кишечник

 Перемена климата может легко отразится на состоянии кишечника взрослого человека, не говоря уже о детях. Расстройство стула сопровождается, и болью в животе, и  метеоризмом. Понять причину несварения желудка сложно. В путешествии легко можно отравиться и подхватить кишечную инфекцию. На случай кишечных проблем неплохо бы иметь в аптечке адсорбенты. В виде таблеток, капсул, пакетов с порошком и паст. Для помощи в пищеварении можно захватить в дорогу  ферменты и средства для улучшения микрофлоры кишечника. В случае запора хорошо иметь с собой грушу для очистительной клизмы или специальные свечи.

Средства от насморка

 Дети легко подхватывают простуду, поэтому не будут лишними в дороге средства для промывания полости носа: капли, спреи. Но увлекаться приемом этих средств не стоит. Эти препараты оказывают сосудосуживающий эффект и доставляют лишь временное улучшение. При длительном приеме могут вызвать сухость слизистой оболочки носа.

Глаза

 Вслед за заложенностью носа воспаляются глаза. Это цепная реакция, которая возникает из-за нарушения проходимости носослезного канала. Хотя конъюнктивит может возникнуть и сам по себе: из-за инфицированности грязными руками, воды. Здесь помогут глазные капли мази, как  противомикробные, антибактериальные и бактериостатические средства.

Уши

 На боль в ухе дети жалуются чаще всего. В этом случае оказать помощь можно, заложив в ушко ватный тампон, пропитанный противовоспалительным и антисептическим действием. Лекарство должно быть теплым. Достаточно пред применением капли согреть в руках. Смачивать ватный тампон  3–4 раза в день.

Средства против кашля.

 Если кашель сухой, нужно добиться, чтобы он стал влажным, для этого в аптечке должно быть средство, разжижающее мокроту. Для влажного  – облегчающее ее выведение из бронхов.

Аллергия

 В чужой стране у ребенка может начаться аллергия на местную пыльцу, пищу, солнце и даже воду. Чтобы не чихать и не покрываться пятнами, лучше иметь в аптечке антигистаминные средства.  Они помогут даже при укусах насекомых.

Антибиотики

 Бросаться к ним по пустякам  не стоит. Но при себе лучше иметь. В детской дозировке и,  желательно, широкого спектра действия.  Необходимость в антибиотике возникает только в случае появления ангины, гнойного отита, абсцессов и ожогов. И если нет возможности сразу показать ребенка врачу, то антибиотик можно дать самостоятельно.

Средства от укачивания

 Если ребенка укачивает в транспорте, то в дорогу необходимо запастись пакетами на случай рвоты, питьевой водой и леденцами. За полчаса до полета дать таблетку  от укачивания. В аптечку можно положить также влажные салфетки и средства для мытья рук, медицинские перчатки, напальчники, газоотводную трубку и даже фонарик. С ним легко можно будет посмотреть горло ребенка или слуховой проход. Очень важно сохранять инструкции к препаратам.  В случае чего, в них можно заглянуть. Когда все подготовлено и проверено, можно спокойно отправляться на отдых, имея в качестве гарантии собранную аптечку. И напоследок, медицинские средства  пригодятся непосредственно в путешествии, но, наверняка, кое-что из них уже понадобится  в дороге. Поэтому  не стоит сдавать все лекарства с багажом. Некоторые лучше оставить в ручной клади.

Консультація для батьків на тему:

«Родинне виховання

Не всі сім’ї повного мірою реалізують усі можливості впливу на дитину. Причини можуть бути різні: одні сім’ї не хочуть виховувати дитину, інші - не вміють цього робити, є й такі, що розуміють, для чого це потрібно робити, однак не роблять. В усіх випадках сім’ї потрібна кваліфікована допомога дошкільного закладу.  Нині необхідність дошкільного виховання не викликає жодних сумнівів. Упродовж останніх років до дошкільних закладів висунуто високі вимоги. Багато років поспіль наша держава всіляко підкреслювала соціальну функцію дошкільного виховання - звільнення жінки-матері для участі в суспільному виробництві. При оцінюванні роботи дошкільного закладу як важливий показник фігурують відомості про захворювання дітей, кількість пропущених ними днів (отже, вимушеної непрацездатності матері).  Зростання впливу освіти, що спостерігається в багатьох країнах світу, зокрема й у нашій країні, змінило ставлення до дитячих садків. На перше місце виходять педагогічні функції дошкільного закладу: як виховують, чого навчають, наскільки успішно готують до школи. Щоб ефективно виконувати педагогічні функції, дошкільний заклад має переглянути зміст і поліпшити якість освітньої роботи з дітьми, посилити вплив на кожну дитину. Це зумовлює потребу дошкільного закладу вбачати в сім’ї союзника, однодумця щодо виховання дитини.          Слід зауважити, що педагоги дошкільних закладів не завжди усвідомлюють можливість і необхідність співробітництва з сім’єю. Молоді спеціалісти нерідко вважають, що їх навчили, як розуміти дитину, як її вчити, виховувати і недооцінюють ролі батьків, що не важливо, коли батьки виховують не зовсім правильно і бачать дитину набагато менше часу, ніж вихователь у садочку. Часто так і батьки думають, що знають свою дитину краще, ніж інші, розуміють її, а отже, і виховують самі, а в дитячому садку дитина ціла і неушкоджена, під наглядом дорослого, і цього досить. Таким чином, є дві сили, дуже близькі дитині дошкільного віку - батьки й педагоги, які намагаються виховувати автономно, незалежно одна від одної, що не сприяє ефективному вихованню.  У вихованні маленької дитини є чимало заходів, метою яких є формування позитивних звичок, навичок поведінки, раціональних способів діяльності.Усе це можливо, якщо дорослі домовлятимуться про єдність вимог, спільність методів впливу та способів навчання в дитячому садку й родинному колі. Слід також ураховувати, для вирішення яких завдань виховання може бути сильнішим дитячий садок чи сім’я, і відповідно, який тягар має взяти на себе інша сторона. Наприклад, в емоційному, статевому вихованні, у залученні дитини до спорту можливості сім’ї значно більші, ніж можливості дитячого  садка. Однак дитячий садок кваліфіковано здійснює навчання, забезпечує розвиток творчих здібностей тощо.         Отже, в основу взаємодії сучасного дошкільного закладу та сім’ї має бути покладено співробітництво. Повноцінним може бути тільки те виховання, яке починається від колиски. Дошкільне виховання, що починається з родинного, а далі доповнюється суспільним є вирішальним у прилученні дитини до скарбниці духовної культури народу, її соціалізації. Саме в родинному вихованні в дошкільні роки у дитини закладаються основи моралі, правильної поведінки, активності, ініціативності, творчого ставлення до дійсності чи навпаки - пасивності, байдужості, нігілізму, індиферентності.   Родинне виховання і виховання в дошкільній установі реально існували як дві самостійні ланки, хоч у програмах дитячого садка і в методичній літературі наголошувалось на необхідності взаємозв’язку дитячого садка і сім’ї. Насправді це були дві системи, які зрідка взаємодіяли.     У сім’ї зміст, методи, форми виховання дітей залежать від загальної культури батьків. Найпростіше сімейне виховання має довільний характер, здійснюється без чіткої системи, фрагментарно і доволі стихійно. За таких умов загальний розвиток і ступінь вихованості дітей дуже різний. В одних сім’ях малята ростуть добрими, привітними, довірливими, активними, виявляють інтерес до гри, книжок, мистецтва, в інших - батьки не дуже дбають про загальний розвиток дитини, але велику увагу приділяють її дисциплінованості, слухняності. Є сім’ї, де вихованню дитини не надають значення взагалі.                        Дитячий дошкільний заклад - обов’язкова ланка загальної системи освіти. Процес виховання і навчання у ньому здійснюється відповідно до програми, укладеної фахівцями (фізіологами, психологами, лікарями, педагогами, методистами) й ухваленої Міністерством освіти і науки України. Програма набуває чинності державного документа. За твердженнями спеціалістів, у дошкільних закладах достатньо розвинені й виховані діти ті, в родинах яких з особливою увагою ставляться до виховання. Найбільше труднощів викликають у вихователя діти, батьки яких не приділяють належної уваги їх вихованню.                  Отже, навіть обов’язкова програма з чітко організованим процесом виховання не позбавляє дошкільного закладу залежності від родини: якщо батьки дбають про дитину, то й дитячий садок сприяє її збагаченню, розвитку; якщо сім’я не займається вихованням чи створює для дитини важкі умови, то дитячий садок не завжди в змозі допомогти. Упродовж тривалого часу склалось так, що дитячий садок, підпорядковуючись лише адміністративним органам, був незалежним від сім’ї. Від неї майже не залежало, в який садок потрапить дитина, які вимоги висуватимуться до неї, який розпорядок закладу, кваліфікація вихователів тощо. Нині ситуація змінюється, відкриваються дитячі садки, які більше зважають на потреби сім’ї і щодо встановлення розпорядку, і щодо змісту роботи. Сім’я має можливість вибирати дитячий садок і вихователя, розраховуючи на співпрацю у вихованні дитини.

Психологи і педагоги наголошують:

1. Особливістю сімейного виховання є його виразний емоційний характер, що ґрунтується на родинних почуттях, виявляється у глибокій любові до дітей, та взаємних почуттях дітей і батьків. У вихованні дітей раннього і дошкільного віку вирішальне значення мають родинні емоційні зв’язки, насамперед матері і дитини, оскільки коло людей, з якими спілкується дитина, доволі обмежене, навіть якщо дитина відвідує дошкільний заклад.

2. Основною умовою розвитку особистості є включення дитини в стосунки і спілкування з людьми.                                         У концепції дошкільного виховання в Україні подано такі тези про взаємодію сім’ї і дошкільної установи:

- сім’я і дитячий садок у хронологічному порядку пов’язані принципами наступності. Вони повинні забезпечувати безпосередність навчання і виховання дітей. У дослідженнях деяких педагогів стверджується, що у практиці суспільного і сімейного виховання переважає принцип не наступності, а паралелізму, тобто сім’я вирішує свої завдання, а дошкільний заклад - свої. За таких умов освітня підготовка дітей не матиме відчутних результатів;

- сім’я - це найприродніша школа соціалізації дитини в суспільстві. Через сім’ю дитина набуває різного досвіду. Концепція спрямовує на те, щоб мета і зміст суспільного виховання не відрізнялись від мети і змісту родинного виховання;

- адаптаційний період «дитина - сім’я - дитячий садок» розширити на більш тривалий час;

- головна мета дошкільного виховання - всебічне виховання дитини, що охоплює розвиток естетичних, розумових, моральних, мовних здібностей малюка.

Практика свідчить, що українське дошкілля загалом, здійснює ті завдання, від яких залежить підготовка дітей до навчання у школі. Таким чином, формулюємо висновок, що на сучасному етапі розвитку суспільства дошкільний заклад і сім’я мають працювати в умовах співробітництва, і дитячий садок повинен бути ініціатором таких змін, оскільки цього вимагає час. Тож перед дошкільною установою сьогодні поставлено низку завдань:

1) зміна соціальної орієнтації на основного замовника дитячого садка, якому дошкільний заклад має бути підзвітний;

2) усвідомлення вихователями дошкільних закладів того, що дітей їм довіряє сім’я, отже, потрібно зберегти здоров’я дитини і забезпечити належні умови для її розвитку;

3) приймаючи дитину до групи, вихователь має докладно ознайомитися зі змістом, характером і напрямами виховання в сім’ї, щоб забезпечити адекватні умови для тісного контакту педагога з вихованцем, педагога з батьками.

4) У сім’ї формується характер дитини, її особистісні риси, зокрема закладаються основи національної свідомості, відбувається становлення особистості загалом. В.Сухомлинський зауважував, що «...сім’я - це повноводна річка, водами якої живиться держава». У сім’ї шліфуються найтонші риси людини-громадянина, людини-трудівника, людини - культурної особистості. З сім’ї починається соціальне виховання .

Консультація для батьків

на тему:

«Художньо-естетичний розвиток

дітей раннього віку

Дошкільний вік – час активної соціалізації дитини, розвитку спілкування з дорослими та однолітками, пробудження моральних та естетичних почуттів, входження в культуру. Ефективним шляхом всебічного гармонійного розвитку особистості є залучення дошкільників до художньо-естетичної діяльності, яка включає зображувальну, музичну, театралізовану, художньо-мовну діяльність. Ці види діяльності виконують функцію позитивно-емоційного збагачення, викликають емоції радості, захоплення, натхнення, витісняють тривожність, напругу, почуття безпорадності.    Художньо-естетична діяльність задовольняє гостру потребу дітей у самовиявленні і є одним із найулюбленіших занять. У цьому виді діяльності дошкільники виявляють високу зацікавленість і, що важливо, невелику стомлюваність. Ці фактори позитивно впливають на емоційний стан, загальний психічний розвиток дитини і разом з тим ця діяльність – є засобом всебічного розвитку дитини.                                                Психологи виділяють у художньо-естетичній діяльності ряд компонентів, тісно пов’язаних між собою: мотиваційний, цільовий, операціональний. Художньо-естетична діяльність вимагає наявності у дітей чітких образних уявлень предметів та об’єктів, які вони намагаються зобразити. Ці уявлення формуються на основі сприймання. При цьому сприймання повинно бути емоційно-естетично забарвленим. Дослідження та практика показують, що таке сприймання треба розвивати в дитині з раннього віку, сама вона не може опанувати образним естетичним сприйманням без спрямованого керівництва дорослого. Важливим компонентом діяльності є операції – засоби здійснення діяльності. Без опанування ними неможливо створити зображення. Діти набувають досвід зображення, але набувають його, як правило, не стихійно, а в процесі систематичного навчання під керівництвом дорослого. Засвоєння основних засобів здійснення діяльності надає дитині можливість діяти вільно та самостійно. Усвідомлення дитиною того, що вона може зобразити різні предмети, відтворити сюжет казки та ін. надихає її, викликає бажання малювати, ліпити, співати, створює гарний настрій і навпаки, неуміння викликає негативні емоції, пригнічує прагнення до художньої діяльності. Дитина відмовляється від таких занять, а вихователі втрачають важливий засіб всебічного виховання дитини, розвитку її творчого потенціалу.   Одним із центральних завдань виховання дітей у художньо-естетичній діяльності є розвиток у них елементів творчості. Дитяча творчість – перша ланка розвитку творчої діяльності, в якій дитина виявляє своє розуміння довкілля, своє ставлення до нього. Це допомагає дітям розкрити їх внутрішній світ, особливості сприймання та уявлення, інтереси та здібності.  Організація художньої діяльності дошкільників є одним із засобів розвитку індивідуальних потенційних можливостей кожної дитини, формування творчих здібностей. Від того, наскільки сприятливими є умови для прояву дітьми нахилів до того чи іншого виду художньої діяльності, залежить можливість своєчасного виявлення і розвитку дитячих здібностей, формування елементів творчості.                                                                                            Творчі здібності формуються у дітей поетапно. На початковому етапі здійснюється нагромадження знань та художніх вражень, набуття вмінь та навичок, що є необхідним для самостійної художньої діяльності. І лише на подальшому етапі стає можливим виникнення творчого задуму, пошуку художніх засобів.  Позитивні емоції посилюються, якщо вихователь організує практичне застосування дитячих робіт. Знання того, що краща робота може стати прикрасою, подарунком малюкам, експонатом виставки, стимулює дітей виявляти ініціативу, старанність, викликає бажання принести користь людям.  У розвитку творчої активності велику роль відіграє предметне середовище, що оточує дітей. У збагаченні дітей художніми враженнями вихователю допомагають картини, діафільми, друковані посібники, твори прикладного, декоративного мистецтва, фотоальбоми. Ця група матеріалів потребує обов’язкової участі дорослого на тому етапі, коли дітей знайомлять з ними. Навіть старші дошкільники не можуть самостійно сприймати особливості колориту, композиції, правильно визначати художню цінність предметів, що розглядаються. 

Крім того, дорослий, ознайомлюючи дітей з творами мистецтв, захоплююче розповість про історію димківської іграшки, зверне увагу на багату уяву опішнянських і петриківських майстрів. Одночасно педагог викличе у дітей бажання самим створити щось красиве для себе та інших.  У старшому дошкільному віці, коли вже є певний багаж навичок художніх дій, у предметне середовище слід увести матеріали, які діти зможуть використовувати самостійно (мозаїка, музичні інструменти, різні види театру, матеріали для зображувальної діяльності, природний матеріал, маски-наголовники, елементи костюмів та декорації).   Перераховані матеріали повинні відповідати віку дітей. Дуже важливо розмістити посібники в доступному для дітей місці, оскільки бажання займатись якимось видом художньої діяльності може виникнути в них у будь-який вільний від занять час.  Специфіка цього виду діяльності полягає в тому, що саме під час вправляння в художніх уміннях діти реалізують індивідуальні творчі задуми. Це необхідно враховувати в організації самостійної художньої діяльності дітей.  Правильно спланувати види художньої діяльності дітей, підготувати необхідні матеріали вихователю допоможуть індивідуальні бесіди з дітьми. Напередодні її проведення дорослий має поцікавитися, чим би хотіла зайнятися завтра кожна дитина. Доцільно використати методичний прийом нагадування (яке чудове свято нещодавно було! Як красиво співали і танцювали діти! А хто не танцював на святі, а хотів би? Хто хотів би заспівати? Або: згадайте діти, в якому музеї ми були? Що вам запам’яталося? Хто хотів би розмалювати глиняні іграшки?) Такий підхід відновлює в пам’яті дітей художні враження, викликає прагнення творити прекрасне.   Для того, щоб з’явилося бажання займатися художньою діяльністю, необхідно створити творчий настрій. Це досягається відповідним розташуванням меблів та стимулюючих матеріалів. Створюючи атмосферу для художньої діяльності, слід виходити з основної мети її організації – розвитку індивідуальних нахилів та здібностей дитини.                 Треба мати на увазі, що розвиток художніх, творчих здібностей дітей спирається на позитивне, захоплене ставлення до певного виду діяльності. Воно є показником та одночасно однією з умов виявлення й формування індивідуальних нахилів. Саме тому меблі варто розташувати не традиційно, а відповідно до тих видів діяльності, які були сплановані в результаті попередньої бесіди з дітьми (наприклад, ширма для лялькового театру та розміщені півколом стільчики для глядачів, зсунуті квадратом столи для роботи вчотирьох – матеріал для створення букетів, окремо стіл для двох – матеріал для зображувальної діяльності). Варіанти розміщення меблів можуть бути різними. Основний принцип – атмосфера повинна сприяти художній діяльності та забезпечувати вільний вибір, без цього творчий процес неможливий. Не менш важливим є налаштовування дітей на якість кінцевого результату та повідомлення про те, де і як він буде використаний. Після того, як діти вибрали вид художньої діяльності за своїми інтересами, необхідно їх спонукати до творчого підходу її здійснення. Наприклад, вихователь може звернутися до дітей: «Намагайтесь вигадати та зробити з природного матеріалу таку іграшку, яку ми ще не робили. Ми виберемо найцікавіші та подаруємо їх випускникам-першокласникам». Або «Вигадайте візерунок та розфарбуйте серветки так, як ми ще цього не робили. Найоригінальніші серветки одержать у подарунок працівники кухні, які завжди турбуються про нас. Їм буде дуже приємно. Пофантазуйте!» Такий прийом активізує творчу уяву дошкільників, викликає позитивні прагнення принести радість людям. Інтерес та схильність дітей до художньої діяльності вихователь підтримує своїм ставленням до неї, вмінням бачити красу, захопленістю й майстерністю.  Серед принципів індивідуального підходу до дитини важливе місце посідає застосування заохочень. Для формування у дітей самоповаги, впевненості у своїх можливостях необхідно виявляти увагу і доброзичливість.   Розв’язанню основного завдання – розвитку художньо-творчих здібностей – допомагає правильна оцінка вихователем результатів дитячої діяльності. На відміну від оцінки, що дається на заняттях, основний акцент тут робиться не на охайності, правильності використання технічних прийомів, а на наявності в роботі елементів нового, творчого початку. Наприклад, якість візерунків, що прикрашають іграшки з глини, в одних дітей вирізняється вмінням варіювати знайомі елементи у нових сполученнях, чутливістю до кольорової гами, здатністю знаходити самостійні композиційні рішення. Інші ж діти залишаються копіювальниками знайомих зразків. Тому, під час оцінювання дитячих робіт дуже важливо виділити такі, які вирізняються оригінальністю, нехай навіть незначною. Як уже було зазначено, цим роботам необхідно знайти практичне застосування. Проте не можна забувати про інших дітей – усіх слід похвалити, у кожній роботі знайти позитивне.   Отже, перед вихователем стоїть завдання виявляти, підтримувати та розвивати нахили та здібності дітей, створювати умови для задоволення індивідуальних інтересів. При цьому він повинен уміло і тактовною керувати вибором та змістом художньої діяльності дошкільників, чуйно ставитись до наростків дитячої творчості.                                                                         Важливим моментом розвитку індивідуальних художніх здібностей дітей є умови, за яких задається загальний напрямок, узгодженість у діях вихователя та батьків. У сім’ї найперше має здійснюватися індивідуальний підхід до дитини, що прагне реалізувати свої художні нахили та інтереси. Тому важливо, щоб педагог акцентував увагу сімей на необхідності збагачення естетичних вражень дітей, організації співтовариства батьків і дитини, а також створення вдома атмосфери, що стимулює її до творчої діяльності.  Прагнення дошкільників до художньої діяльності формується двома шляхами: по-перше, коли батьки свідомо впливають на виникнення інтересу до прекрасного, на формування у дитини відповідних умінь та навичок,і, по-друге, коли дорослі своїм прикладом надихають малюка, спонукають брати участь у спільній діяльності.                                         Для активізації у дошкільників інтересу до художньої діяльності педагог може запропонувати батькам відвідати з дітьми ботанічний сад, ліс, художній музей, поговорити за участі дітей із художниками-майстрами на виставках декоративно-прикладного мистецтва. Поряд із такими культурними заходами доцільно організувати на базі дошкільної установи практикум для батьків із сучасних форм декоративних робіт: макраме, аплікація з природного матеріалу, аранжування літніх і зимових букетів тощо. На таких практикумах учасники не тільки набудуть певних навичок, а й ознайомляться з матеріалами, необхідними для певного виду роботи, методами навчання дітей художніми уміннями. В таких сім’ях дорослі й діти виступають активними учасниками спільної художньої творчості.  Велику радість і багатство вражень здатні принести дошкільникам творчі виставки робіт, що виконані спільними зусиллями батьків і дітей. Роль гідів на таких виставках можуть виконувати самі діти. На перегляд бажано запросити батьків і дітей, які не брали участі в оформленні виставки. Це допоможе залучити їх до художньої діяльності.  Запропоновані форми роботи сприяють тісній співпраці батьків із дошкільним закладом у розвитку індивідуальних художньо-творчих здібностей дітей, а також приносять дітям позитивні емоції як у дитячому садку, так і в сім’ї.  Практика свідчить, що всі види самостійної художньої діяльності – зображальна, художньо-мовна, музична, театралізована – є улюбленими в більшості дошкільників. Проте нерідко трапляються ситуації, коли за час, відведений для самостійної художньої діяльності, дитина не виявляє бажання займатися жодним з її видів.  Існує два основних підходи до вирішення вихователем такої ситуації. Перший – авторитарний, коли вихователь примушує дитину виконувати те, чого їй в даний момент не хочеться робити. Другий – демократичний: педагог дозволяє дитині вибрати ту діяльність, яка приваблює її. Такою діяльністю звичайно буває гра.   Якщо уважно проаналізувати результативність таких підходів до вирішення проблемної ситуації, можна переконатись у їх педагогічній недоцільності. По-перше, в разі авторитарного тиску на дитину її художня діяльність втрачає творчий момент, адже прояви художньої творчості не можливі в атмосфері відсутності свободи вибору. По-друге, у дитини може остаточно зникнути інтерес до примусової діяльності. Щодо демократичного підходу, то звичайно він більше враховує індивідуальний стан, потреби дитини, проте не сприяє залученню її до художньої діяльності, тобто педагогічна мета цього специфічного моменту в загальній системі виховної роботи в дошкільному закладі не досягається. Однак вихователь, враховуючи актуальний психічний стан дитини, може використати й третій варіант підходу до розв’язання зазначеної проблемної ситуації – творчий. Насамперед, необхідно з’ясувати причини, через які дитина відмовляється від образотворчої діяльності, адже, як відомо, діти її дуже полюбляють. Для цього необхідно розібратися у деяких моментах психології художньої діяльності.  До будь-якої діяльності дитину спонукають потреби. Які ж потреби стимулюють виникнення художньої діяльності? По-перше, потреба в самореалізації, по-друге – в одержанні естетичного задоволення. Відсутність бажання займатися художньою діяльністю може виникнути в тих випадках, коли дитина напередодні мала певний досвід незадоволення своїх потреб у цьому виді діяльності або не впевнена у своїх можливостях щодо успішного її виконання. Так може трапитись, якщо дитина з певних причин тривалий час не відвідувала дитячий садок та відстала від інших дітей групи у засвоєнні художніх умінь та навичок. Це могло призвести до того, що дитина була незадоволена своєю роботою на фоні робіт інших дітей, або ж вихователь необережно аналізував роботи цієї дитини, не врахувавши ситуації. Тобто причиною небажання займатися художньою діяльністю є тимчасове переживання неуспіху. У таких випадках можна застосувати такий прийом, як спільна художня діяльність вихователя й дитини. Наприклад, вихователь пропонує: « Давай з тобою удвох зробимо красиву аплікацію на рушничок. Якщо він буде красивим, а я на це дуже сподіваюсь, ми подаруємо його працівникам кухні». Діти, як правило, живо відгукуються на будь-яку можливість спільних із вихователем дій. До того ж, дитина знає: вихователь завжди прийде на допомогу, коли щось не виходитиме. Надалі з такою дитиною необхідно розвивати систему індивідуальної роботи з метою надолуження нею пропущеного, використання прийомів заохочення.  Ще однією причиною відрази дитини до художньої діяльності може бути перевтома, погане самопочуття, як фізичне, так і психічне. Тому дитині більше хочеться погратися, адже саме гра оптимізує настрій, загальний стан малюків. У такому випадку доцільно використати прийом включення художньої діяльності у грі. Наприклад, дитина розпочала гру «Сім’я». Педагог може спрямувати сюжет таким чином, ніби сім’я чекає гостей, тому необхідно накрити стіл красивою скатертиною. Але виявляється, що скатертини у шафі нема. Вихователь запевняє дитину, що та може сама її виготовити з квадратного аркушу паперу (розмалювати його). Таку пропозицію малюки приймають як елемент гри та охоче включаються в художню діяльність. При цьому педагог підкреслює, що треба постаратися для того, щоб скатертина сподобалася гостям. Безумовно, після того, як дитина закінчить художню діяльність, слід продовжити гру та помилуватися новою скатертиною від імені «гостей». Або ж можна порадити дитині, щоб вечір для «гостей» пройшов приємно, заспівати для них свою улюблену пісню.                                   Звичайно, не існує готових методичних «рецептів» на всі випадки життя, проте якщо вихователь буде уважним до психічного стану дитини, її настрою, потреб, інтересів та виявить при цьому педагогічну винахідливість, можна сподіватися на успішне розв’язання будь-якої проблемної ситуації у виховному процесі.                                                                             Різноманітність форм і методів занять у художньо-естетичній діяльності сприяє появі інтересу, що стимулює прояв творчої активності, дозволяє долати формалізм, стереотипи у взаємодії з дітьми. Художньо-естетична діяльність забезпечує ефективність педагогічного процесу та сприяє всебічному розвитку дітей.

Консультація для батьків

Дбаємо про фізичний розвиток вихованців

 Проблеми фізичного розвитку дошкільнят, зміцнення та збереження їхнього здоров’я ніколи не втрачають своєї актуальності. Особливо це стосується умов сьогодення, оскільки  кількість хворих дітей на нашій забрудненій території, внаслідок аврії на ЧАЕС, сягає 50-90%. Саме тому, відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», «Про фізичну культуру», «Національної доктрини розвитку освіти», Базовому компоненту дошкільної освіти фізичне виховання дошкільнят спрямовується, насамперед, на охорону та зміцнення психічного та фізичного здоров’я дітей, підвищення захисних сил організму, виховання стійкого інтересу до рухової активності, звички до здорового способу життя, формування життєво-необхідних рухових умінь, навичок та фізичних якостей (швидкість, спритність, витривалість, гнучкість), формування культури здоров’я.

В нашому дошкільному навчальному закладі «Сонечко»  створено належні умови для формування, збереження та зміцнення здоров’я дітей. Багато нестандартного фізкультурного обладнання зроблено руками вихователів та батьків. Все спортивне обладнання має естетичний вигляд.

Для занять на свіжому повітрі облаштовані ігрові та спортивні майданчики, в кожній віковій групі – міні спорткуточки з необхідною атрибутикою (обручі, кеглі, скакалки, стрічки, м’ячі, дуги, торбинки з піском тощо). Усі спортивні куточки розміщені в доступному для дітей місці.

Відповідно вимогам сьогодення в дошкільному  закладі створено певну систему роботи з даного питання, яка передбачає наступні аспекти,  а саме:

1. фізичний розвиток;
2. лікувально-профілактична робота;
3. організація режиму дня;
4. організація харчування;
5. валеологічне виховання;
6. екологічне виховання;
7. загартування;
8. робота з батьками.

Провідне місце посідають  заняття з фізичної культури. Протягом тижня два заняття проводяться  в спортзалі і два – на свіжому повітрі. Наявна система у плануванні фронтальних та індивідуальних занять. Структура занять, дозування рухів і вправ відповідають методичним вимогам. Один раз на тиждень планується пішохідний перехід за межі дошкільного закладу.  Щодня проводиться ранкова гімнастика. Широко використовуються вправи з різними предметами та з різних вихідних положень. Наявність в штаті закладу інструктора з фізкультури сприяє більш організованому і професійному підходу до організації фізкультурної роботи.

Після денного сну проводяться комплекси гігієнічної гімнастики, до складу якої входять загально розвиваючі вправи, вправи для профілактики плоскостопості та порушень постави.

Щоденно  плануємо рухливі ігри. Для врахування базових рухів в іграх, впливу на різні групи м’язів, пори року та місця в режимі дня користуємося циклограмами використання рухливих ігор.

Щомісяця  проводяться Дні здоров’я. Належна увага приділяється підготовці та проведенню спортивних свят та розваг.

Після денного сну проводяться комплекси гігієнічної гімнастики, до складу якої входять загально розвиваючі вправи, вправи для профілактики плоскостопості та порушень постави.

Щоденно  плануємо рухливі ігри. Для врахування базових рухів в іграх, впливу на різні групи м’язів, пори року та місця в режимі дня користуємося циклограмами використання рухливих ігор.

З метою встановлення рівня засвоєння дітьми основних рухів щорічно в вересні і травні проводиться обстеження дітей. Показники свідчать, що 65% дітей мають нормальний фізичний розвиток, 25-вище норми ( як правило це діти, частохворіючі, з зайвою вагою тіла, та ті, що не систематично відвідують дошкільні заклади).

Поєднання фізичних вправ із засобами загартування й народної фізичної культури сприяє поліпшенню фізичного та психічного здоров’я  вихованців.

Збереження та зміцнення здоров’я дітей неможливе без валеологічної освіти дошкільнят та навчання їх поводження у надзвичайних ситуаціях. Відповідно до Концепції неперервної валеологічної освіти в Україні робота спрямована на формування у дітей елементарних уявлень, понять та знань про складові здоров’я людини та вплив довкілля на його зцміцнення, формування практичних умінь та навичок для зміцнення здоров’я людини, виховання у дітей інтересу до зміцнення свого здоров’я. Ці завдання вирішуються в процесі різних видів занять, ігрової діяльності, бесід, екскурсій, наочних форм роботи тощо.

Починаючи з середньої групи в розклад занять вводимо валеологічне заняття. Враховуючи актуальність проблеми, у співпраці з батьками постійно працюємо над формуванням культури здоров’я вихованців, прищеплюємо розуміння пріоритету здорового способу життя, надаємо ґрунтовні знання про основи здоров’я, щоб знання, уміння і навички перейшли у звичні, необхідні потреби.

Упродовж останніх років стало доброю традицією проводити в ДНЗ тижневики і місячники здорового способу життя, що сприяє активізації роботи  з розв’язання завдань формування, збереження та зміцнення здоров’я вихованців.

Найважливіші правила здоров’я

 Дев’ять лікарів, даних природою, завжди готові допомогти вам у створені прекрасного здоров’я.

1. Сонячне світло. Сонячне проміння  - сильний бактерицидний засіб. І чим більше шкіра приймає променів, тим більше запасає бактерицидної енергії.

2. Свіже повітря. Між народженням і смертю лежить життя, яке повністю залежить від дихання.

3. Чиста вода.

4. Природне харчування. Щоб мати живий, ясний, чистий розум, потрібно підтримувати кров у хорошому стані.

5. Голодування. Мета голодування: привести весь організм до повного одужання, само перебудови, до самооновлення всіх функцій. Голодування – це шлях до внутрішньої духовної чистоти.

6. Фізичні вправи.

7. Відпочинок. Відпочивати – значить забезпечувати вільну циркуляцію крові в усьому організмі.

8. Хороша постава. Біль в спині – це кара за халатне ставлення людини до привілеїв стояти і ходити на двох ногах.

9. Розум. «Найбільша трагедія, яку пізнала людина – це емоційна депресія, тупість інтелекту, безініціативність, які мали початок неправильного харчування» (лікар Маклестер)